ПРОТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до протя́ти. — Може, проржавіла [линва]? — несміло мовив Мендель. — Та на се воно мусить вийти, бо, якби навмисно була протята, то було би видно (Фр., І, 1955, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 331.