ПРОТРЯ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до протря́хнути. — Зерна багато вже осипається з протряхлих снопів (Ле, Право.., 1957, 20); Василь думав про те, що добре б оце було сісти на гнідого і проїхати по протряхлих полях (Гуц., З горіха.., 1967, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 327.