ПРОТРЯСТИ́, су́, се́ш, док.

1. перех. Просіяти що-небудь (крізь сито, решето і т. ін.). Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муки протрясу, протрясу, Завтра тобі принесу, принесу! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 445).

2. перех., розм. Провезти кого-небудь нерівною, тряською дорогою або в тряському екіпажі. Забаг [Іван] іще протрясти панотця до міста (Март., Тв., 1954, 222).

3. перех., розм. Витратити марно (гроші); протринькати. У Чернігові аж п’ять кіп протряс [Халявський], щоб його не держали та відпустили оженитись (Кв.-Осн., II, 1956, 208).

4. перех. і неперех. Трясти якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 327.