ПРОТО́ЧКА, и, ж., техн.

1. Дія за знач. проточи́ти, прото́чувати 1.

2. Заглиблення, отвір, проточені у деталі, механізмі. Тяга руля [комбайна] являє собою трубу, на кінцях якої зроблено проточки (Зерн. комбайни, 1957, 264); Під час обробки деталей з уступами, фасками, проточками, канавками складної форми тощо на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (Веч. Київ, 18.XI 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 325.