ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. Вести, складати протокол (у 1, 2 знач.); заносити що-небудь у протокол. * Образно. Письменник не протоколює плин життя героя, а добирає епізоди, які освітлюють, розкривають смисл його життя (Смолич, Розм. з чит., 1953, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 323.