ПРОТИСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, недок., кому, чому.

1. Бути протилежним до кого-, чого-небудь, суперечити комусь, чомусь. Золото лише тому протистоїть іншим товарам як гроші, що воно раніше вже протистояло їм як товар (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 75); Українська демократична література різко протистояла літературі буржуазно-ліберального напряму, її буржуазному націоналізмові та космополітизмові (Укр. літ., 9, 1957, 9); Принцип історизму протистоїть суб’єктивістському підходові до подій і до діяльності історичних осіб (Ком. Укр., 9, 1965, 15).

2. Чинити опір дії, напору кого-, чого-небудь, витримувати напір з боку когось, чогось. Ніжні пісенні дерева, де беруть вони [тополі] силу, оту пружинисту міць протистояти вічним вітрам та буранам? (Гончар, II, 1959, 6); Коли говорять про греблі або дамби, в уяві постає складна гідротехнічна споруда з залізобетону, здатна протистояти напору води (Рад. Укр., 27.II 1965, 3); * Образно. Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (Довж., III, 1960, 175); // перен. Опираючись, протидіючи кому-, чому-небудь, не давати йому можливості перемогти, поширитися, мати вплив на когось, щось і т. ін. Ямпольський довго не піддавався, пробував протистояти Горбенкові, але нічого з цього не вийшло (Грим., Подробиці.., 1956, 22); Висока гордість дух підносить нам На згадку про новітній Севастополь, Що білими грудьми протистояв Фашистській ненажерливій навалі… (Рильський, III, 1961, 112); Імперіалізмові і реакції протистоять могутні сили: світова соціалістична система, міжнародний робітничий клас і національно-визвольний рух (Ком. Укр., 12, 1969, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 321.