ПРОТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся і розм. ПРОТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. проти́снувся, нулася, лося і проти́сся, ти́слася, лося; і розм. ПРОТИ́СКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Проштовхуватися, пробиратися куди-небудь із зусиллями, крізь натовп, долаючи перешкоди. — Пропустіть! пропустіть! — шамотів беззубим ротом дяк, протискуючись поміж народом (Мирний, III, 1954, 89); Протискуючись, Гаврило вилаявся: дірка [в мурі].. розраховувалась не на зимовий час і в кожусі крізь неї пролізти було важко (Скл., Карпати, II, 1954, 175); Протискаючися поміж натовпом, купка людей витягла Романа аж до самого вогню (Гр., II, 1963, 303); Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем (Досв., Вибр., 1959, 164); Князь Костянтин та Єремія насилу протислись в одхилену браму (Н.-Лев., VII, 1966, 11); У вулицю як увійшли [селяни], протиснувся якось непомітно поміж народом Невкипілий до них (Головко, II, 1957, 340); Народ гучно валив улицями; ..ледве можна було пробитися, протискатися поміж рябенькою купою людською (Вовчок, І, 1955, 303); Надзиратель протискався між рядами й штовхнув Калошу в бік (Вас., І, 1959, 203); * Образно. Клекотіла [річка] гнівно в своїх тісних берегах і протискалася вниз своїми жовтаво-брудними розбурханими водами (Фр., III, 1950, 250); Здвигає [природа] кичери вузько-вузько, так, що ледве-не-ледве може протиснутися гуцульська дорога (Хотк., II, 1966, 299).

2. тільки недок. Пас. до проти́скувати, протиска́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 320.