ПРОТИПРИРО́ДНО. Присл. до протиприро́дний. Стомлена, приголомшена невдачами, які, здавалося, несподівано й протиприродно виникали з її найкращих прагнень та намірів, вона везла в собі.. бурю звихрених думок (Коз., Листи.., 1967, 276); // у знач. присудк. сл. Це ж протиприродно: жити ненавистю, день за днем горіти нею, носити її в собі (Гончар, Циклон, 1970, 30); За наших часів не цікавитися науково-технічними питаннями протиприродно (Рад. літ-во, 8, 1966, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 319.