ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., часто у сполуч. із сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.

1. тільки одн. Властивість за знач. протиле́жний 2. Йому вдалось так просто й яскраво змалювати протилежність інтересів тих, хто дав роботу, і тих, що мусять її брати, що навіть самому ця річ стала яснішою (Коцюб., II, 1955, 165); В перекладній літературі відомі випадки, коли ідейну суть оригінального твору чи окремих його місць викривлялося аж до невпізнанності, аж до протилежності (Рильський, IX, 1962, 89); Діалектична протилежність цих двох корінних властивостей усякого організму — мінливості й спадковості — є однією з основ органічної еволюції (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 426).

На протиле́жність кому, чому — на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь. Соціалістична демократія на протилежність буржуазній не тільки проголошує права народу, але й гарантує їх реальне здійснення (Програма КПРС, 1961, 14).

2. Хто— або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками. Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець,.. був прямою протилежністю гостеві (Вас., І, 1959, 80); Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу.. Олег був мало не на цілу голову вищий за свого друга (Голов., Тополя.., 1965, 80); Коротко діалектику можна визначити, як учення про єдність протилежностей (Ленін, 29, 1972, 188); Соціалістична демократія — демократія нового, вищого типу. Вона докорінно відмінна від демократії буржуазної і в прямому розумінні є її протилежністю (Ком. Укр., 5, 1970, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 318.