ПРОСІ́ЯНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до просі́яти. Дарунок мій високий і таємний — Просіяне і вимите зерно (Щог., Поезії, 1958, 306); У просіяне борошно кладуть яйця, розтерті з медом (Укр. страви, 1957, 238); * Образно. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки (Коцюб., II, 1955, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 285.