ПРОСІ́Л, со́лу, ч.

1. Дія за знач. просоли́ти, просо́лювати і стан за знач. просоли́тися, просо́люватися. Просіл риби.

2. розм. Солона риба; страва з солоної риби. — Може, він, або другий хто, їхатиме у місто, — попросю [попрошу] просолу купити… (Мирний, III, 1954, 24); Коли не забредеш к Мірошнику бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало..; У п’ятницю — просіл, з олією блинці [млинці] (Греб., І, 1957, 69).

3. спец. Якість посолу; ступінь солоності.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 285.