ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. — Чіпляй троса, — закричав тракторист, — п’ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив’язали! (Мур., Бук. повість, 1959, 305); Чим вища продуктивність автомата, тим дорожча кожна хвилина його простою (Наука.., 8, 1963, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 298.