ПРОСТУПА́ТИ, а́є, недок., ПРОСТУПИ́ТИ, сту́пить; мн. просту́плять; док.

1. З’являтися на поверхні чого-небудь, просочуючись ізсередини. Над болотом стояла мертва тиша; з потривожених купин із сердитим сичанням проступала вода (Тют., Вир, 1964, 322); — Пил набивався мені до рота й до носа, піт проступав і крізь сорочку (Ю. Янов., II, 1958, 101); На лобі владики білів полотняний завій, на якому вже проступила кров рани (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 120); // Виднітися на поверхні або виступати над поверхнею чого-небудь. Сопух б’є, на дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт (Фр. , IV, 1950, 7); Карборунд витримує надтвердий сплав. Коли стирається на цьому камені перший його шар, за ним уже проступає інший (Донч., II, 1956, 177); Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці (Тют., Вир, 1964, 473); // Поступово вкривати поверхню чого-небудь (про плями, рум’янець і т. ін.). Настуся часто закліпала очима, на блідих щоках почав проступати рум’янець (Збан., Малин. дзвін, 1958, 347); На блідому обличчі імператора Іоанна проступили червоні плями, що завжди бувало з ним у хвилини найбільшого збудження (Скл., Святослав, 1959, 644).

2. Ставати видимим крізь що-небудь (перев. злегка, частково). Я роздивлявся, як пуп’янки ніжні троянд набрякали.. Ця ще зелена замкнулася вся в укритті листвяному, В тої крізь листя тонке вже проступає багрець (Зеров, Вибр., 1966, 361); Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети (Панч, Синів.., 1959, 4); Коли попереду проступили з темряви будинки селища, вона пішла зовсім повільно (Шовк., Інженери, 1956, 104); // Виднітися, вирізнятися на фоні чого-небудь. Чим більше вдивлялася дівчина [в малюнок], тим яскравіше проступала на картоні яскраво-червона грядочка схожих на китайські ліхтарики квітів (Коз., Сальвія, 1959, 80); Коли він [трактор] весело загурчав, а зелені рядочки ясно проступили на чорній землі,.. тривожні думи й холодний смуток відлетіли геть (Кучер, Трудна любов, 1960, 591); // Пробиватися крізь щось (про світло, темряву і т. ін.). Світання уже проступало між грат (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 275); Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (Панч, В дорозі, 1959, 69); // перен. Поставати в уяві, спогадах. В її уяві проступає.. обличчя Галинки (Епік, Тв., 1958, 576).

3. перен. Виявлятися у рисах, виразі обличчя (про настрій, почуття і т. ін.). У великих, чистих, як лісове джерело, очах проступав раптовий страх (Ткач, Жди.., 1959, 63); Він скинув окуляри,.. разом з окулярами зникла з обличчя суворість, і воно зробилося якимось задушевнішим, м’якшим, навіть приємним, в ньому проступало навіть щось дитяче (Тют., Вир, 1964, 101); На видовженому красивому обличчі Панкаура проступив вираз болю (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 106); У кутиках засмаглих його вуст проступила легенька посмішка… (Панч, Іду, 1946, 37); // Виявлятися, бути помітним, відчутним. Драматизм, внутрішні діалоги, боротьба антагоністичних думок, що ними насичені суто драматургічні речі Лесі Українки, дедалі виразніше проступають і в її ліриці (Рильський, III, 1956, 280); У творчості Лятошинського.. виразно проступають народні джерела (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 305.