ПРОСТУ́ДЖЕНО. Присл. до просту́джений 2. Долаючи ревіння вітру, хрипко і простуджено кричав [міліціонер], щоб колона підтягнулася (Тют., Вир, 1964, 461); * Образно. Невеличкий пароплав-буксир пахкав густим чорним димом, задихано чмихав і хрипло, простуджено сюрчав (Донч., II, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 304.