ПРОСТУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до простуди́ти. * Образно. Клен простягнув могутні віти назустріч сонцю, ніби вигрівав теплі старі кості, простуджені зимовими завірюхами, холодними вітрами (Кочура, Родина.., 1962, 95).

2. у знач. прикм. Який простудився; // Який змінився внаслідок простуди. Вусате червоне обличчя посміхнулося, і хрипкий, простуджений голос насмішкувато спитав: — Що снилось? (Донч., III, 1956, 58); // у знач. ім. просту́джений, ного, ч.; просту́джена, ної, ж. Людина, що простудилася. Їх багато було в ярах простуджених і хворих круг огнищ… (Головко, II, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 304.