ПРОСТРІ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок. Бути під обстрілом (про який-небудь простір, ділянку і т. ін.). Щорс дав наказ атакувати цю останню ворожу групу. Для цього треба було захопити єдиний міст через Десну, що прострілювався з лівого берега (Скл., Легенд. начдив, 1957, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 303.