ПРОСТОПА́ДНО, заст. Присл. до простопа́дний. То були виступи гезенку, що в дальшім своїм повищенні підносився не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (Досв., Вибр., 1959, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 300.