ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь. Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги. Перед цим Яциха.. бере рушник і простила долі (Кроп., II, 1958, 103); Катеринщики простилали долі потріпане ряденце, і… хлопчак стрибав на ньому через власну голову (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 5); Баба Оришка виносила ряденце, простеляла під грушею (Н.-Лев., IV, 1956, 202); Йон нарвав на обніжку трави і простелив долі (Коцюб., І, 1955, 244); [Лідія Семенівна:] Доріжку від порога до ліжка хай простелять (Мороз, П’єси, 1959, 76); ІОрась прослав на траві шматок газети і сів (Чорн., Визволення, 1949, 97); * Образно. Я бачив, як сходив місяць, як море простелило йому під ноги золотий килим (Коцюб., II, 1955, 301); Орися знову їздила в Ірпінь, стомилася й над озером заснула, де по траві верба прослала тінь (Сос., Близька далина, 1960, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 296.