ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Ле, Мої листи, 1945, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 295.