ПРОСТА́ЧКА, и, ж., розм., заст. Жін. до проста́к 1, 3. [Xуса:] Ні, се нечувано… Якась рабиня… Наложниця… непевного коліна… Простачка родом… (Л. Укр., III, 1952, 157); — Ніби родовитий пан, граф чи барон, не дасть їй.. почути, що вона йому нерівня, що він узяв її з ласки, що вона простачка і негідна його! (Фр., VIII, 1952, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 294.