ПРОСТА́ЦЬКО, розм., рідко. Присл. до проста́цький 1, 3. От так-таки просто, простацько підслухала, «як покоївка», — корила вона себе в думці (Л. Укр., III, 1952, 657).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 294.