ПРОСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Співаючи, виконувати, відтворювати (музичний твір або його частину). Часом, утомившись, він сідав поруч Насті і проспівував упівголоса деякі фрази (Л. Укр., III, 1952, 585); К. Стеценко вимагав, щоб учитель був зразком для учнів, щоб кожну нову фразу, ноту він спочатку майстерно проспівував (Мист., 6, 1958, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 293.