ПРОСМІ́ШКА, и, ж., діал. Насмішка. — Які ж в тебе очі бистрі до чужого добра! — дивується Григорій. — Гляди, щоб їх не покосило. — Але Марія не зважає на просмішку (Стельмах, І, 1962, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 289.