ПРОСМИ́КУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОСМИКНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Просовуватися у що-небудь, крізь щось. * Образно. З світлиці через нещільно причинені віконниці просмикувались довгі смуги світа й падали на тин (Н.-Лев., III, 1956, 97).

2. тільки недок. Пас. до просми́кувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 289.