ПРОСМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. Просочити, наповнити що-небудь неприємним запахом. — Лежать ваші сорочки цілісінькі й новісінькі в скрині.. Встигнете просмердіти їх потом та вошами обсипати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 84); * Образно. — Усюди, де прокопаєш трохи глибше, добувається та проклята ропа!.. Просмердів [сморід ропи] нам ціле наше життя (Фр., VIII, 1952, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 289.