ПРОСКИ́ГЛИТИ, лю, лиш, док.

1. перех. і неперех. Док. до ски́глити. Проскиглила сурма (Бажан, Вибр., 1940, 168).

2. неперех. Скиглити якийсь час. Собаки проскиглили всю ніч.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 286.