ПРОСВІЩЕ́ННИЙ, а, е, заст. Який, набувши знань, культури, досвіду і т. ін., став освіченим. Ви ще темні, Святим христом [хрестом] не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери! (Шевч., І, 1963, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 281.