ПРОСВІ́ЧУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до просві́чувати¹. Яблуня, наскрізь просвічувана сонцем, струміла густим рожевим сяйвом (Ю. Янов., II, 1954, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 279.