ПРОСВІ́ТЧАСТИЙ, а, е, рідко. Який пропускає крізь себе світло; прозорий. Весна йде та йде. Ось вже і небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Вовчок, І, 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 279.