ПРОСВІ́ТА, и, ж.

1. заст. Те саме, що осві́та. — Батько мій не згоджується пускати мене в університет, — сказала Саня.. — Але я таки поставлю на своєму. Я бажаю просвіти й її таки добуду! (Н.-Лев., V, 1966, 108); Він був замислений, але спокійний, оповідав про свої шкільні турботи, про свої заходи коло просвіти селян (Фр., IV, 1950, 300); Серед своїх артистичних занять Лисенко не забував також про справу народної просвіти, яку український рух 1860-х років ставив у центрі своїх змагань (Муз. праці, 1970, 483); Києво-Могилянська колегія.. стала важливим осередком просвіти в усій Західній Європі (Літ. Укр., 14.V 1968, 2); Тобі про кохання торочить фіалка Й південнії квіти. Мені ж вони шепчуть: мужик безталанний Без хліба й просвіти (Крим., Вибр., 1965, 73).

2. іст. Культурно-освітня громадська організація на Україні, заснована 1868 року у Львові народовцями з метою поширення освіти серед народу. Він нашим буде, ловецького Половецького роду, завзятий і проклятий, дарма що по просвітах в Одесі на театрі грав (Ю. Янов., II, 1958, 175); Господарники дивились на нього, як на дивака, а однодумці по колишній просвіті закидали, що він вислужується (Стельмах, II, 1962, 280); // Система поглядів, смаків, уподобань, яких дотримувались члени цієї організації. Підійшов [Тригубенко] ближче до стіни, що на ній оцей задник декорації, мабуть, іще просвітянської. Принаймні стиль просвіти: — романтизовані хатки з рожами під стріхами, з тополями та кучерявими садками (Головко, І, 1957, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 277.