ПРОРО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прорости́ти. Гнізда, де зійшло по одній рослині або зовсім нема сходів, ми підсіваємо вологим, трохи пророщеним насінням (Рад. Укр., 22.І 1961, 4); // у знач. прикм. З метою поповнення раціонів вітамінами рекомендується добавляти до кормів пророщене зерно (Свинар., 1956, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 274.