ПРОРО́К, а, ч.

1. За релігійними уявленнями — проповідник волі божої. Господь, любя [люблячи] отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить (Шевч., II, 1963, 122); По городах ходив пророк Віщати людям слово боже (Граб., І, 1959, 140); Борода біблійного пророка загострилась запитливим клинцем (Кач., II, 1958, 378); * У порівн. На вулиці стугонять чиїсь повільні кроки.. З жовтуватого місячного настою, мов біблейський пророк, випливає сивоголовий і сивобородий батько Тимофія (Стельмах, II, 1962, 29).

2. поет. Провісник майбутнього. Шевченкова слава все більше і більше зростала. Це вже був не Кобзар, що виспівує долю рідного народу, а український пророк, що проповідував людям любов, правду та братерство (Мирний, V, 1955, 312); Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (Олесь, Вибр., 1958, 237); Бачиш — він знов на «Трибуні народів». Славний Міцкевич, борець і пророк! (Рильський, II, 1960, 175); [Куліш:] Лиш той пророк, хто має серце чисте І зла в народ і краплі не несе (Коч., III, 1956, 127); * У порівн. Всі його питали, мов пророка: «Коли ж той день? Чи довго ще ся ніч?» (Л. Укр., І, 1951, 294); // ірон. Той, хто непереконливо, безпідставно передбачав що-небудь. А ви де сиділи, стратеги й пророки, Слизькі Уолл-стріту ділки, Коли ми, єдині на світі, в ці роки Громили фашистські полки? (Гірник, Друзі.., 1953, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 272.