ПРОРЕЦЕНЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і без додатка. Док. до рецензува́ти. Письменник [І. Франко].. не мав нагоди її [статтю] прорецензувати перед друком через свою затяжну хворобу (Письмен. зблизька, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 264.