ПРОПІТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропітні́ти; // у знач. прикм. Увечері будівники напнули біля потоку намети і, поскидавши свої пропітнілі сорочки, на яких білими розводами повиступала сіль, заходилися вмиватись (Гончар, І, 1954, 540).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 255.