ПРОПІЛЕ́Ї, їв, мн., архт., іст. Парадний, архітектурно оздоблений вхід; брама. Я був у римськім Колізеї, Я бачив рештки древніх стін, І стадіон, і пропілеї У білім мармурі Афін (Дмит., Київські кручі, 1962, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 255.