ПРОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропусти́ти. * Образно. Пропущені крізь гаряче горно юнацької фантазії, вони [факти з історії революційної боротьби] тепер ввижалися йому ще більш опуклими та наснаженими пристрастю (Вільде, Сестри.., 1958, 231); // у знач. прикм. За різницею закинутих і пропущених м’ячів першість присуджено баскетболісткам Кишинева (Веч. Київ, 30.III 1961, 4); — Коли нас уже перед війною представили в Богніци на комісію, мене визнали здоровим і відправили до армії відслужувати пропущені роки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 322); При машинному і ручному садінні [герані і базиліки] перевіряють через певний час якість його проведення і на пропущених місцях підсаджують нові рослини (Ол. та ефір. культ., 1956, 324); // у знач. ім. пропу́щене, ного, с. Те, чого хто-небудь не засвоїв, чим не оволодів через невідвідування уроків, лекцій і т. ін. Оля збиралася йти вчитись, надолужувати пропущене, як зненацька шаленим вихором налетіла війна (М. Ол., Чуєш.., 1959, 52); Педагоги оточили його увагою і працювали з ним під час канікул, щоб він наздогнав пропущене (Багмут, Щасл. день.., 1951, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 263.