ПРОПО́ВЗАТИ, аю, аєш, док. Повзати якийсь час.

ПРОПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОПО́ВЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. Переміщатися повзком де-небудь, по поверхні чогось і т. ін. (про комах, плазунів). Одразу хоче [дівча] оповісти усе: і як жук проповзав по дорозі, як черевичок у воду упав, і як скакали вівці з гори, а сонце світило поміж гіллям груші (Хотк., II, 1966, 304); Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль (Стельмах, І, 1962, 525); * Образно. Не проповзе гадюкою у житі війна до нас, — ми в цьому поклялись (Сос., Солов. далі, 1917, 67); // перен. Повільно рухатися де-небудь, переміщатися через щось і т. ін. (про засоби пересування). Селом проповзали обози, ішли військові частини (Коз., Вибр., 1947, 22); Танки важкі проповзли край окопу (Криж., Срібне весілля, 1957, 285); // перен. Повільно просуватися над ким-, чим-небудь (про хмари, туман і т. ін.). Шпилі гір уже притрусило сніжком; ..блукали сірі осінні хмари; вони проповзали над лісами, чіпляючись за верховіття (Скл., Карпати, II, 1954, 106); Не одна ще біла хмарка проповзе над верхом кичери, не один раз нагріється під сонцем і знов охолоне камінь коло потоку (Хотк., II, 1966, 307); // перев. недок., перен. Ледь помітно звиватися (про стежку, річку і т. ін.). Підносилися над селом дві великі гори, а між ними проповзала, мов вуж, вузесенька річечка (Літ. Укр., 10.III 1970, 2); Стежка обминала сього поваленого велетня і проповзувала аж туди, де кінчився його пень (Фр., III, 1950, 88).

2. Повзком пересуватися, переміщатися у якому-небудь напрямку, десь, повз когось, щось і т. ін. (про людей). Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл., І, 1955, 43); Проповз по траншеї хлопець, розносячи патрони (Ю. Янов., І, 1958, 212); // тільки док. Повзком долати якусь відстань. Раз у раз спиняючися, перечікуючи і припадаючи до землі, проповзла вона метрів із п’ятнадцять (Смолич, І, 1958, 92); Десять кроків, які одділяли його від яблуні, він проповз на животі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 23).

3. перен. Крадькома, непомітно проникати, потрапляти куди-небудь. Треба проповзти в розташування ворога і знищити без усякого шуму два-три кулеметні гнізда, щоб відкрити прохід для несподіваного наступу (Багмут, Опов., 1959, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 257.