ПРОПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропи́ти; // у знач. прикм. Сидячи в своєму кабінеті, Сиволап передав по телефону через диспетчера, щоб Соя негайно прибув до нього.. — Щось негайне? — Так, негайне, — промовив Сиволап хрипким, пропитим і прокуреним голосом (Ткач, Плем’я.., 1961, 98); В кімнату швидко вскочив рослий чоловік років тридцяти з тінями пропитої вроди на брезклому обличчі (Стельмах, II, 1962, 357); Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого (Укр.. присл.., 1955, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 254.