ПРОПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., вульг. 1. перех. Пронести на собі що-небудь важке, велике.

2. неперех. Пройти, проїхати якусь відстань. Пропер [Юрчик] до Криворівні (Хотк., II, 1966, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 252.