ПРОПА́СНИЙ1, а, е. Прикм. до пропа́сниця. * Образно. Тоненькі воскові свічечки жовтенькі палали якимсь полум’ям пропасним (Вовчок, І, 1955, 302).
ПРОПА́СНИЙ2, а, е, рідко. Прикм. до про́пасть. Ішов [Іван] власне зі своїм тягарем понад краєм безмірно глибокого та пропасного яру (Фр., III, 1950, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 251.