ПРОПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропали́ти. Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит., Наречена, 1959, 172); Земля була простріляна, пропалена, поорана снарядами і бомбами, всіяна осколками (Жур., Вечір.., 1958, 278); Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (Гончар, Таврія.., 1957, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 250.