ПРОМІНИ́СТИЙ, а, е, діал. Променистий (у 1 знач.). Встає промінистеє сонце З рожевої постелі мгли (Фр., XIII, 1954, 101); Лице юнака було ясне, промінисте (Фр., II, 1950, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 232.