ПРОМЕКЕ́КАТИ, промеке́каю, промеке́каєш і промеке́чу, промеке́чеш. Док. до меке́кати. Промекекали овечки; // перен., розм. Сказати що-небудь нерозбірливо, розтягуючи слова. — Чого тобі? — спитав у Прудивуса той перший, рудий. — Е-е-е-е!? — знову промекекав лицедій докірливо (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 469).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 224.