ПРОМА́ЦУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прома́цувати 2. Вони [спеціальні інструктори] перейшли до наступного щабля своєї роботи. Почалися знайомства з окремими переміщеними особами, розмови, промацування їх настроїв (Рибак, Час.., 1960, 354); Відчувала [Юля] на собі обережне промацування офіцерських очей, двадцяти пар жадібних, здивованих, насторожених (Тют., Вир, 1964, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 223.