ПРОМА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Стріляючи, кидаючи що-небудь, намагаючись ударити чимсь і т. ін., не влучати в ціль. Щастя вже видно таке Галине, що Параска промахнулася, — кулак материн дужче б улип, ніж кулак братів (Мирний, IV, 1955, 105); Партизан кидав гранату в мене, але.. промахнувся (Кол., На фронті.., 1959, 70); Тайжан не промахнувся: зашморг охопив орлячу голову, здушив йому горло і рвонув його вниз (Тулуб, В степу.., 1964, 152); Тадик вистрілив три рази. Вершник не впав. Тадик зрозумів, що промахнувся (Тют., Вир, 1964, 418).

2. перен., розм. Помилятися, прораховуватися (у 2 знач.). Панотець гірко промахнувся, надіючись, що їмость картатиме Йвана з таким самим за-взятком, як він (Март., Тв., 1954, 228); Виявилося, що американи [американці] налетіли на заводи, коли німців уже тут [у Чехії] не було. — Промахнулись, виходить, — пожалкував Хома. — Не розрахували (Гончар, III, 1959, 425).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 223.