ПРОМАНІ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм.

1. Побити кого-небудь. Я його добре проманіжив — знатиме, як мене займати (Сл. Гр.).

2. Протомити, вимучити кого-небудь, примусивши довго чекати, протримавши десь багато часу. Це вона його проманіжила цілу ніч на лавочці у себе під тином (Добр., Тече річка.., 1961, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 222.