ПРОЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., ПРОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

1. неперех. Летіти, переміщатися в повітрі за допомогою крил в якому-небудь напрямку, над ким-, чим-небудь, повз когось, щось і т. ін. (про птахів, комах тощо). Широкеє поле, широка толока, тільки орлам пролітати (Чуб., V, 1874, 128); Раптом зупинилися три пташки, що пролітали повз нього (Ів., Вел. очі, 1956, 39); Високо в небі пролітали з курликанням журавлі (Шиян, Гроза.., 1956, 43); Степ був одноманітний, безмежний, і ніщо не порушувало його тиші, хіба що поскрипування старого ярма, крик воронячих зграй, що з шумом пролітали мимо підвід (Тют., Вир, 1964, 138); Хіба де довга оса пролетить, погуде, пов’ється над тим місцем і полетить геть (Мирний, IV, 1955, 83); Повзбіч вуха Сич лупатий пролетів (Щог., Поезії, 1958, 246); Десь в саду пиляє пилка, пролетіла тихо бджілка (Тич., II, 1957, 229); // Швидко проноситися в повітрі над ким-, чим-небудь, повз когось, щось і т. ін. завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху тощо). То вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Ю. Янов., II, 1954, 108); Над лінією окопів пролітали кулі (Ле, Історія радості, 1947, 10); Олов’яні хмари пролітали низько над головою (Збан., Сеспель, 1961, 177); Кілька грудок пролетіло межи Тиховичем і Савченком (Коцюб., І, 1955, 205); Гримнув вистріл, і куля пролетіла мимо голови опришка (Хотк., II, 1966, 286); // Рухатися, пересуватися в повітрі або космічному просторі в якому-небудь напрямку, над кимсь, чимсь і т. ін. (про літальні апарати). Над будинком «Слово» пролітають в небі літаки (Сос., II, 1958, 8); У повітря підіймається неквапливий поршневий літак ЛІ-2.. Він пролітає над об’єктами — локаторами, радіостанціями (Рад. Укр., 20.VIII 1972, 4); Літак пролетів над аеродромом і зник за лісами (Собко, Зор. крила, 1950, 19); // Летіти у повітрі, космосі в певному напрямку на літальних апаратах (про пасажира, командира корабля або пілота). Він [льотчик] пролітає над тайгою, над широкими ріками (Довж., І, 1958, 111); Над селом пролітав славний російський пілот Уточкін (Ковінька, Кутя.., 1960, 90); Пролітаючи над Південною Америкою, тов. Ніколаєв [космонавт] передав привітання народам Латинської Америки (Рад. Укр., 12.VIII 1962, 2); Він думає, чи то часом не син пролетів, та й розписався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом (Гончар, Тронка, 1963, 14); // Проноситися над землею, поверхнею чого-небудь тощо (про вітер, вихор і т. ін.). Вітер без гуку пролітав над селом (Л. Укр., III, 1952, 567); Світило сонце, пролітав вітрець, гойдаючи гілки вишень, яблунь і груш (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Вихор пролетів над Дніпром (Скл., Святослав, 1959, 482); // На льоту проникати, проходити через що-небудь, крізь щось. Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає (Укр.. присл.., 1963, 134); Вогняні страшні птахи пролітали через будинок, у якому жили Фелікс, Воля і тітка Саша (Ю. Янов., II, 1954, 33); Ззаду почувся крик: — Розступіться! дайте дорогу! І не встигли ще розступитись, коли крізь юрму пролетіло щось мокре, все у рідкому болоті, захлюпало всіх (Коцюб., II, 1955, 92); // Проходити навиліт (про кулю). Куля пролетіла крізь шапку; // Швидко переміщатися в космічному просторі (про небесні тіла). [Дід:] Комету бачив. Пролітала колись отам за хлівом з великим хвостом (Довж., І, 1958, 348); Ми народилися, коли селом мала пролетіти вогненна комета (Ковінька, Кутя.., 1960, 12); Он зірка в небі пролетіла, погасла зірка в вишині (Сос., II, 1958, 75); // перен. Поширюватися, розноситися (про звуки, слова і т. ін.). Руфін і Прісцілла проходять за сцену.. Коротке зітхання пролітає по людях. Публіка гучно встає і рушає виходити з цирку (Л. Укр., II, 1951, 544); Не далеко прогриміла підвода, пролетіли чоловічі й жіночі голоси (Стельмах, II, 1962, 57); — Прапороносці, в голову колони! — пролетіла команда командира полку (Гончар, III, 1959, 296); // перен. Швидко поширюватися (про чутки, новини і т. ін.). Багато-багато перебулося тих днів, поки аж прийшов той день, що по місті новина, як стріла, пролетіла: Кармелюк ранений, Кармелюка везуть! (Вовчок, І, 1955, 369).

◊ Му́ха пролети́ть — чу́тно; Чуть, коли́ і му́ха пролети́ть; Чутно́, якби́ й му́ха пролеті́ла — стало дуже тихо. Зібрались. Григорій Павлович і говорить. А всі слухають. Ганна Антонівна в куточку сидять. Муха пролетить — чутно (Ю. Янов., І, 1954, 27); У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить (Мирний, І, 1954, 328).

2. неперех. Проїжджати, рухатися у певному напрямку повз кого-, що-небудь і т. ін. на великій швидкості (про транспорт). Близько будинку пролітають трамваї (Мик., II, 1957, 176); Було пустельно й тихо навколо, часом пролітав по шосе грузовичок, часом проїздила запряжена кошлатою шкапинкою підвода (Перв., Дикий мед, 1963, 100); Все пролітають поїзди, несуть кудись і щастя, й горе (Сос., Щастя.., 1962, 87); — Бачу, ваша машина вже пролетіла. Ну, я кинув усе і гайда вслід… (Кучер, Трудна любов, 1960, 550); Селом знову скажено пролетів тарантас (Стельмах, І, 1962, 624); // Проїжджати верхи на великій швидкості; швидко пересуватися завдяки транспортним засобам (про людей). Час од часу з гиком на рисаках пролітають міські тузи, офіцерня, поміщики з повіту (Головко, II, 1957, 385); Вряди-годи пролітали на мотоциклах посильні чи офіцери зв’язку (Кучер, Чорноморці, 1956, 305); Стихло все; хіба санками Пролетить хто по снігу, Та злегенька полозками Заскрегоче на бігу (Граб., І, 1959, 319); Загін розвідників.. пролетів вулицями і зник (Скл., Легенд. начдив, 1957, 29); Зловісною бурею пролетів Батий. Багато лиха накоїли татари (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 495); // розм. Пробігати на великій швидкості у якому-небудь напрямку, повз кого-, що-небудь і т. ін. Перед його очима, наче метелики, пролітали пари (Н.-Лев., І, 1956, 548); Біля них, вигинаючи руки і стан, з розгону пролетіла на підковах Христина (Стельмах, Хліб.., 1959, 70); // перен. Швидко проноситися перед очима (про уявний рух предметів і навколишнього світу, повз які швидко рухається людина). За вікнами вагону пролітав степ (Рибак, Зброя.., 1943, 25); Я дививсь, як далі пролітали І годинам загубив число… (Криж., Калин. міст, 1940, 8); А ліси зеленіли напрочуд мирно, а села, пролітаючи, мигтіли привітно, а шосе блищало в далечінь (Гончар, III, 1959, 442); // перен. Швидко проходити в думці, уяві, свідомості і т. ін. Мені теж не спалося. Все життя моє, недовге й безвітряне, немов у калейдоскопі пролітало передо мною (Збан., Єдина, 1959, 90); Перед ним у круговерті пролітають кілька страхітливих убивств, зв’язаних з ім’ям Апостола Смерті (Стельмах, II, 1962, 281).

3. перех. і неперех. Долати на льоту якусь відстань за певний відрізок часу. Сарана пролітає в середньому 12-15 км за день (Захист рослин.., 1952, 198); // перен. Швидко рухаючись, покривати яку-небудь відстань, долати якийсь простір. Наші хлопці-ковпаківці, соколи, Вашим селам вічну волю здобули, Пролетіли Україну з краю в край (Сто пісень.., 1946, 155); Пролетіли [поїздом] тунель (Довж., І, 1958, 40); Скаженим чвалом пролетів [Гнат] усю Троянівку (Тют., Вир, 1964, 188).

4. неперех., перен. Швидко, непомітно минати (про час). Проліта мій вік, як буйний Вітер понад морем, Бідний долею ясною Та багатий горем (Щог., Поезії, 1958, 55); Безхмарна юність проліта, надходять зрілості літа: позаду — твій останній клас, попереду — життя (Уп., Вірші.., 1957, 77); Невеликії три літа Марно пролетіли… А багато в моїй хаті Лиха наробили (Шевч., І, 1951, 351); [Шахтар:] Ці два тижні з вами як один день пролетіли, попрацювали добре (Корн., І, 1955, 157).

5. док. тільки проліта́ти, неперех. Проводити якийсь час у польоті. Пролітати цілу добу в космосі.

6. док. тільки проліта́ти, перех., розм., рідко. Літаючи, пропускати, упускати що-небудь. — Так тобі і треба.., писаря не слухав,.. та, бач, у вирій літав, та сотничество і пролітав (Кв.-Осн., II, 1956, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 217.