ПРОЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., вульг. Однокр. до пролига́ти. Мучиться качка, як ухопить чого сухого забагато та й не здужає пролигнути (Март., Тв., 1954, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 216.