ПРОЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Те саме, що проло́млювати 1. У надрах гір проламують [будівники] тунелі, Для колії зрівняли сірий брук (Дор., Єдність, 1950, 52); Пройти в двері — немислима річ; проламати муровані стіни — ще більше неможлива річ, зостається тільки продухвина (Хотк., І, 1966, 116); — Хто тут грюкає? — Це я… Семен… Крижиною проламало стіну… затоплює водою млин (Шиян, Баланда, 1957, 61); // Прорубувати отвір для дверей, вікна і т. ін. [Анушку (вказуючи на приміщення клубу):] Всередині там треба розгородити так, щоб вийшов мені кабінет, вам — казарма, а туди он проламаємо двері і прибудуємо камеру для ув’язнених (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 8); // тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін.; зламати. — Гарну дочку викохав Гудзь. Недаром він її на запорах держав… Хорошу… Коли б був знав, проламав би й ті запори та вкрав (Мирний, І, 1949, 375); Він хоче зробитися незримим, хоче зійти парою, ввійти в землю або проламати головою двері, щоб тільки тут не бути (Кол., На фронті.., 1959, 113).

2. Прокладаючи шлях, дорогу, із зусиллям долати перешкоди. Як узяв той ведмідь дуб’я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! Вергав, вергав, аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!..От-от стежечку проламає! (Укр. дит. фольк., 1962, 151); * Образно. Ми полями і садами Підем вперед, звелить комбат, І проламаєм шлях трудами До ще нових, незнаних дат (Мал., III, 1957, 453).

3. тільки док., також без додатка. Ламати якийсь час. Проламати стіну цілий день.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 213.