ПРОЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пролама́ти. Біля дірки, проламаної в паркані, куди виносили зброю з склепу, двоє саней вже були навантажені, як дровами, гвинтівками (Головко, II, 1957, 567); Крізь проламаний снарядом купол світилося небо (Гончар, III, 1959, 290); // у знач. прикм. Перед очима мерехтіли офіцер, жовніри, жандарми, проламаний лід, вода, постріли… (Досв., Вибр., 1959, 184); Шумейко бачив проламану стіну, в якій застряла крижина (Шиян, Баланда, 1957, 63); Він ішов вузенькою вуличкою з проламаними парканами (Бойч., Молодість, 1945, 245); Він мені показує рукою Голову проламану свою (Павл., Бистрина, 1959, 174); // прола́мано, безос. присудк. сл. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар в живіт… (Корн., І, 1955, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 213.